Поздравляю с Днем влюбленных, Упоенных, озаренных Чувствами прекрасными, Самыми всевластными. Дай вам Бог не расставаться, Вечным счастьем наслаждаться!
А жінка в світ приходить для любові Любити ляльку доки ще мала Любити маму поки підросла А тільки –но, як ступить за поріг Любити небо і м‘який моріг. Дім батьківський і квіти чорноброві Бо жінка в світ приходить для любові. Росте вона, ростуть її роки Ростуть її і радості й надії І от приходять роки молодії По світу вже вона не йде – несеться ! Уважно прислухається до серця Щоб в шумі літ і в шелесті дібров Почути, що прийшла її любов Ота любов, що перша і остання Такої ще ні в кого не було ! І ти щаслива в серці в тебе рай І відшумів весільний водограй. І попливли літа, літа, літа…. Усіх годуєш, хоч сама голодна І часом нерви стримати негодна Та будеш захищати, як в бою Оту сімейну каторгу свою. І попливли літа, літа, літа….. А що ? Якби усе почати знов ? Оце той борщ щоденний – це любов, Сорочка чисто випрана – любов І очі діточок ясні – любов. Все так було б, якби почати знов ! Жіноча доля в світі – це ЛЮБОВ !
Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон. гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним.
